Сторінка:Орест Авдикович. Моя популярність та иньші оповіданя. 1905.pdf/8

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

і практики нашої тїтки, що славила ся першою українською спеціялїсткою від печеня всяких найвибагливійших тїст. То був спосіб, як пекти медівники. Тїтка передала його моїй жінцї, а я переписав фіолєтовою краскою на рожевім папері (се було в часї медових місяцїв нашого подружнього житя) і сховав у теку та дожидав нетерпеливо першої едиції медівників.

Нарештї дочекав ся.

З великого заходу вийшло велике фяско, лихий гумор, жіночі сльози, запах спаленого тїста — а з медівників не було слїду.

Майже цїлу ніч пересидїв я втихомиряючи спазми моєї жінки, що нїяк не могла потїшити ся по втратї одного фунта меду, чотирьох жовтків і двох білків.

На другий день після довгої — довгої перерви зродило ся у моїй невиспаній уяві авторське вітхненє. Я учув у собі творчу іскру і списав історію, як то моя жінка пекла медівники на випробований спосіб. Фабулу я убрав богато поетичними красками — свою жінку з'образив симпатичною героїнею оповіданя — а „Приписови на медівники“ — признав просто глибоко-научну вартість. Ся карточка, що колись лежала у моїй авторській тецї, виходила у моїм оповіданю — вирваним листом із епохального твору „Тїста і тїсточка“, що мав доповнювати ся за цїле людське житє що-раз-то новими причинками, улїпшуванями та сьвіжими винаходами.

Та всеж таки моє сьвіже оповіданє не давало менї авторського вдоволеня. Я жив далї таким філїстром і господарем, як був — а про сьвіжий добуток своєї обновленої письменницької творчости почав поволи забувати.

Та незабавом я мав гостину.

Стук — стук.

— Прошу увійти.