Сторінка:Островський - Хома Дубило.pdf/14

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Тепер на березі Буга видно лише сліди якихсь невідомих могил.

— Це могили тих монахів, — казав мені старий паламарь.

— А де ж могила Хоми?

— І Бог забув. Пани, коли довідались, у пень все зруйнували, щоб і сліду не було…

Отак забулося оповідання про Хому Дубила. Знає його лише сивий Буг, але хто розбере, що шамкає беззубий.


Варшава, 1 жовтня 1921 р.