учених юристів з так званої „школи природного права“, як Гуґо Гроцій, Самуель Пуффендорф, Хрістіян Томазій, Хрістіян Вольф і инші, які працювали над винайденнєм і зложеннєм системи природного права, одначе їх стремління не осягнули наміченої мети й не вінчалися бажаним успіхом. Навпаки, на зміну тим ученим явилися инші учені юристи з так званої „історичної школи“, які доказали, що право є витвором історичного, органічного розвитку, — що правні норми й інституції, які вважалися природним випливом чистого розуму, є в дійсности продуктом історії, — та що взагалі правдиве, живе право мусить навязувати до традиції, до принятих звичаїв, до обовязуючих законів і до суспільних відносин. Вправді поодинокі правні прінціпи можна вивести з чистого розуму дорогою абстрактного розумовання, одначе цілу систему права сею дорогою годі виснувати. Тільки так зване „позитивне право“ витворене історично й органічно — се є правдиве, живе право, а т. зв. „система природного права“ — се недосяжна мрія, нездійснима утопія.
Нема сумніву, що реліґія річ труднійша й висша, ніж право. Тож коли вчені люди не в силі випровадити дорогою чистого розумовання повної викінченої системи „природного права“, то ще менші вигляди на се, щоби людям удалося дорогою розумовання й фільософовання виснувати повну, викінчену систему „природної реліґії“.
Як у праві, так і в реліґії можна поодинокі, головні правди й прінціпи випровадити з чистого розуму, одначе тільки поодинокі правди й прінціпи, але не цілу, повну, викінчену систему. Бо подібно, як позитивне, історично витворене право є одиноко живим, правдивим правом і тільки воно творить суцільну органічну правну систему, — так тільки позитивна, історично витворена реліґія може бути живою, правдивою реліґією з повною, викінченою, реліґійною системою.
Хоч по фаху я правник-юрист, то одначе з ділєтантства я любив заниматися лінґвістикою себто теоретичним язикознавством і навіть потрохи працював науково на тому полі. І тут я побачив появу, подібну, як на полі права; як право, так і людська мова є витвором історичним, орґанічним. Голим, абстрактним, апріорним розумованнєм не можливо видумати ані граматики, ані ще менше словаря; ні одно ні друге не дасться виснувати з чистого розуму. Вправді в новійших часах проявляється стремліннє витворити міжнародну мову на підставі найпростійших розумових прінціпів, от як міжнародна мова „Есперанто“, одначе і така мова бере свою граматику і свій словар, свої категорії й форми, свої корені й кінцівки із живих історичних язиків, і всеж таки така штучна мова ні богацтвом ні влучністю ні гнучкістю висловів далеко не
