І так я щойно по більше ніж трийцяти літах пізнав, що сумнів, який багато спричинив шкоди моїй душі, був викликаний простим непорозуміннєм!
З української історії всякому відомо, що Польща від давних часів систематично надуживала католицької пропаґанди для латинщення й польщення українського народу. Сей історичний факт мене дуже зражував до католицизму вже від моєї ранної молодості, бо через той факт католицтво довго було для мене рівнозначне з латинством і польщиною, а католицька пропаґанда була для мене до недавна синонімом латинізації й польонізації. Одначе з часом я зрозумів, що цей погляд, дуже поширений серед українського громадянства, є вислідом нельоґічного помішання зовсім неоднакових понять, наслідком баламутного переплутання цілком ріжних речий.
Перш усього треба тямити, що Поляки намагалися й намагаються польщити наш український нарід не тільки при помочи костела й богослуження, але також при помочи шкіл, захоронок і шпиталів, значить не тільки надуживаннєм католицизму, але також надуживаннєм шкільної освіти, гуманітарних і санітарних установ, а прецінь нерозумний був би той, хто би з сеї причини відкидав шкільну освіту або гуманітарну чи санітарну акцію, або хто би виступав против шкільництва й лічництва взагалі.
Не годиться винуватити католицької Церкви за се, що хтось надуживає її установ для своїх еґоїстичних інтересів, які з католицизмом не мають нічого спільного, так як нерозумно було би осуджувати шкільну освіту чи медицину за те, що пануючий нарід надуживає шкіл і шпиталів для винародовлення поневоленого народу, бо взагалі нема такої гарної, ані такої високої, ані такої святої речі, якої би лихі або нерозумні люди не спрофанували, не оплюгавили та не визискали для своїх низьких цілий.
Зрештою не тільки світа, що в вікні — і не тільки католицизму, що в Польщі, бо що инше є всесвітний католицизм сам собою, а що инше є практичне примінюваннє католицизму в життю поодиноких людей чи поодиноких народів. Зосібна про католицьке життя в Польщі самі Поляки тай то католики висловлюються часто дуже некорисно. Так н. пр. ксьондз Воронєцкі признає, що католицизм у Поляків є якийсь хирлявий („katolicyzm u nas jest jakis niedomagający“); він добачує в польському католицькому життю поважне збоченнє („jest niewątpliwie w naszem życiu katolickiem poważne zboczenie — — — podniesione do godności zasady“) та піднесену до гідности прінціпу інтелєктуальну байдужність супротив основних справ віри („podniesiona do godności zasady obojętność intellektualna, wobec podstawowych zagadnień wiary“.
