ється, що там панує тільки субординація, що там не достає круження крови, що там настала мертвота духа. Гієрархічна субординмція, підчиненнє мірян духовенству, — отсе головна лінія церковної будівлі. Але в межах тої субординації Церква має свої каплиці для самітників-анахоретів, свої крипти для мислителів-фільософів, свої башти для воїнів-лицарів; те, що високе, орлине, і те, що глибоке, підземне в душі людини, має ту свій притулок, своє пристановище. Є цілі системи глибоких, фільософічних, артистичних концепцій світа, котрі домагаються послуху Церкві, але попри те полишають індівідуальній думці майже безмежний простір для спекулятивних дослідів, для інтензивної культури духа“.
І так я по трийцятьлітній душевній боротьбі, з атеїста став віруючим христіянином-католиком. І не тільки віруючим, але й правовірним. І не тільки правовірним, але й практикуючим. Бо католицько-христіянська реліґія творить одноцільну орґанічну систему, яку муситься або в цілости приймити, або в цілости відкинути. Бо хто признає авторітет католицької Церкви, мусить приймити цілу єї науку, всі доґми, всі заповіди, всі установи; а хто відкидає хочби одну доґму, або одну заповідь, або одну установу католицької реліґії, той відкидає авторітет католицької Церкви, а тим самим руйнує підставу, на якій опирається ціла система католицької віри.
Др. В. Охримович.
 |
 |
 |
|
|
