єствує, але це ще не доказ, щоби сей звязок і ся залежність мали прикмети тотожности або причиновости, — щоби душа була проявою тіла, або щоби матерія була причиною духа.
Славний анґлійський фізик Джон Тиндель (John Tyndall), вільнодумець, раціоналіст і явний противник христіянства, пише про сю річ між иншим таке:
„Перехід від механіки мозку до відповідних проявів свідомости не дасться навіть подумати… Колиби наш ум і наші змисли були такі розвинені й видосконалені, що ми моглиби спостерігати дробинки (молєкули) людського мозку, — колиб ми були здібні слідити, як мозкові дробинки рухаються, як гуртуються, як виладовують із себе елєктрику, (якщо воно справді таке діється), і колиб ми як найдокладнійше знали відповідні тим рухам моменти думок і почувань, — то всеж таки ми булиби однаково далекі від розвязки загадки: яким способом сі фізичні прояви руху вяжуться з психічними проявами свідомости“. Це значить: колиб ми могли заглянути до мозкових клітинок людини в той момент, коли вона думає — на приклад — про те, як то вона колись їхала конем через густий ліс, або якто вона плила кораблем по широкому морі, то всеж таки ми не побачилиби в тих клітинках ні коня, ні ліса, ні корабля, ні моря, ні навіть образків тих річий, про які ся людина в даному моменті думає; ми побачилиби що-найбільше тільки всілякі рухи дробинок і нічого більше.
Инший славний і вільнодумний учений Ді-боа-реймонд (Du Bois Reymond) пише, що „свідомість годі пояснити єї матеріяльними условинами; анатомічне пізнаннє мозку — хочби найвисше, яке можемо осягнути, — не відкриває нам нічого, як тільки рухому матерію; одначе годі навіть подумати, щоби через якесь упорядкованнє або через якийсь рух матеріяльних дробинок можна перекинути кладку в країну свідомости“.
Ґеніяльний фізик Юлій Роберт Майер, той самий, що відкрив закон про непропащу силу себто про захованнє енерґії, пише між иншим таке:
„Ані матерія ані енерґія не може думати, ані відчувати, ані хотіти… В живучому мозкови відбуваються безнастанно матеріяльні переміни, які називаємо молєкулярним рухом, і духові справи (духові процеси) людини стоять у найтіснійшому звязкови з отсею молєкулярною акцією мозку. Одначе є великою помилкою брати оба ті рівнобіжні дійства за одно дійство, понимати обі ті паралєльні акції як ідентичну акцію. Найкрасше можемо се зрозуміти на прикладі: як відомо, ніяка депеша не може бути телєґрафована без одночасного викликання елєктро-хемічного процесу. Всеж таки зміст телєґрами в ніякім разі не може рахуватися вислідом або функциєю елєлтрохемічної акції. Те саме — тільки ще
