случайним припадком сама собою зложилася якась прегарна архітектонічно збудована святиня з колюмнами й підсіннями, з вежами й склепіннями, з різьбами й статуами. Також лекше можнаби повірити навіть у се, що хтось мішаючи в великім мішку міліони друкарських черенок та висипуючи ті перемішані черенки на величезну дошку, случайним припадком осягнув се, що з тих висипаних на осліп черенок случайно зложився сам собою текст Іліяди або Енеїди. (Порівн. Friedrich Paulsen, Einleitung in die Philosophie, ст. 172).
Мимо сеї математичної неймовірности матеріялізму — матеріялісти навчають, що цілий світ і всьо, що є на світі, се тільки змінчиві, ріжнородні комбінації атомів чи то найменших частинок матерії, та що кромі матерії нема більше нічого ані на світі ані поза світом. Алеж отся їх наука містить у собі богато основних недостатків і безвихідних суперечностий. Перш усього матеріялісти не дають відповіди на питаннє: звідки взялася матерія, лише виминають се питаннє кажучи, що матерія є відвічна й непропаща, що вона завсігди була й завсігди буде, без початку й без кінця. Алеж і ся ніким і нічим недоказана відвічність матерії не може нам пояснити, звідки взявся рух атомів чи то рух матерії, бо непорушна й мертва маса матерії навіть по безконечно довгих віках не може сама зі себе перейти зі стану супочинку в стан руху. І тому самі матеріялісти признають, що кромі атомів ще є сили природи, які ворушать тими атомами, що кромі матерії ще є сила чи то енерґія, котра є причиною всякого руху; значить, кромі матерії всеж таки ще є щось иншого тай то щось сильнійшого від матерії. На це матеріялісти замічають, що сила є тільки прикметою (свійством або атрібутом) матерії. Алеж фізика показує, що прикметою матерії є інерція, себто безсильність або непорушність; яким же способом сила може бути прикметою безсильности, яким робом енерґія може бути атрібутом інерції, яким чином те, що є тільки прикметою непорушности, може статися причиною руху? На се питаннє матеріялізм не в силі дати не то вже вдоволяючої, але хочби зрозумілої відповіді.
Але йдім далі. Матеріялісти самі навчають, що мертві атоми матерії й сліпі сили природи підчиняються вічним, незмінним законам природи. Виходить, що кромі матерії й сили ще є якісь закони природи, висщі понад матерію й понад силу! На це матеріялісти замічають, шо закони природи — се теж тільки прикмети матерії й сили, або иншими словами, матеріялісти кажуть, що матерія і сила і закон — це все одна й та сама річ. Алеж закони природи — се ті „незримії скрижалі незримим писані письмом“, се річ цілком нематеріяльна — і вже хочби з сеї одної причини годі їх рівнати чи то ідентіфікувати з матерією.
І сили природи і закони природи свідчать мені ясно й певно, що кромі матерії є в світі щось нематеріяльного та
