Сторінка:П'єр Бомарше. Шалений день, або одружання Фігаро. «Західноєвропейська література» (1940).djvu/26

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

сьогодні уже втретє даю вам пробачення без всяких умов. (Підводиться.)

Сюзанна (встаючи). Я теж.

Марселіна (встає). Я теж.

Фігаро (встає). Я теж. Тут чути відгомін! (Усі встають.)

Граф. Відгомін! Я хотів з ними хитрувати, а вони зо мною зробили, як з дитиною!

Графиня (сміючись). Не шкодуйте за цим, графе.

Фігаро (обтираючи шапкою коліна). Такий день, як оцей, непогана школа посла!

Граф (до Сюзанни). Так ця картка, запечатана шпилькою…

Сюзанна. Її продиктувала пані.

Граф. Відповідь безперечно належить їй. (Цілує, руку графині.)

Графиня. Кожний матиме те, що йому належить. (Бона віддає гаманець Фігаро, а діамант Сюзанні.)

Сюзанна (до Фігаро). Ще один посаг.

Фігаро (вдаривши рукою гаманець). Це третій. Його важко було здобути.

Сюзанна. Як і наш шлюб.

Гріп-Солей. А чи матимемо ми підв'язку новоодруженої?

Графиня (витягаючи стьожку, що так ховала на грудях, кидає на землю). Підв'язка? Вона була разом з її убранням. Ось вона! (Хлопчики хочуть її підняти.)

Керубіно (меткіший, біжить її взяти). Нехай, хто хоче її мати, в мене її видере.

Граф (сміючись, до пажа). Ви так боїтеся лоскоту! Що ж ви знайшли веселого в недавньому ляпасі?

Керубіно (відступає й витягає наполовину шпагу). Я, пане полковнику?

Фігаро (з комічним гнівом). Він його дістав на мою щоку: от як великі пани творять справедливість.

Граф (сміється). То це на його щоку? Ха! ха! ха! Що ви на це скажете, люба графине?

Графиня (виведена з задумливості говорить з почуттям). Ах так, дорогий графе, і на все життя, цілком, присягаюся.

Граф (б'є по плечу Брідуазона). А ваша думка, Брідуазон?

Брідуазон. Про-о все, що я бачу, пане графе?.. Далебі, я-а не знаю, що вам сказати; от мій спосіб думання.

Всі (разом). Добре розсудив!

Фігаро. Я був бідний, мене зневажали. Я показав деякий розум, — з'явилась ненависть. Красива дружина і багатство…

Бартоло (сміючись). Привернуть до тебе всі серця.

Фігаро. Чи можливо?

Бартоло. Я їх знаю.

Фігаро (кланяючись глядачам). Не кажучи про жінку й гроші, матиму за пошану й приємність догоджати вам усім. (Грають вступ до водевілю.)

 1784 р.

164