Сторінка:Павловскій А. Грамматика малороссійскаго нарѣчія.pdf/136

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
91


нявшы изъ кіше́ні[1] хусты́нку[2] уте́ръ своі̀ очы́ці, и говоры́въ зо мно́ю, якъ тепе́ръ чу́ю: „Сы́ну! чы тебѐ нечы́ста несѐ у Моско́вщыну? Чы вже то тобі́ надоі́въ ба́тьківъ хлібъ? Чы тебѐ збы́ло зъ пантелы́ку?[3] Скажы̀ будласкавъ, чого́ ты туды̀ пре́сься? — „Тату́сю! я і͡ому̀ сказавъ, тамъ ка́жуть ростѐ срі́бло да зо́лото, усі̀ лю́де гово́рять по Латы́ні, и знають усѐ, що ро́быцця на сві́ті; тамъ и паны́въ бага́цько. — Колы́жъ тобі̀ вже прытьмо́мъ[4] захоті́лось цьвірі́нькать[5] по Латыні, дакъ послу́хай менѐ ду́рня, бу́дешъ розу́мный: тамъ десь[6] ѣ Кграпъ N. то ты ходы̀ до і͡ого на Різдво̀ зъ ві́ршою, а на Велы́кдень зъ ралце́мъ; вінъ панъ добрый, и всі люде хва́лять. Колы̀ будешъ і͡ого̀ слу́хаты. то вінъ буде тобі̀ ба́тькомъ; а


  1. кіше́ня, карманъ.
  2. хусты́нка, платокъ.
  3. збы́ло зъ пантелы́ку, съ ума спятило.
  4. прытьмо́мъ, непремѣнно.
  5. цьвірі́нькать, по Латы́ні, говорить, болтать по Латнини. Латинскїй языкъ в Малороссїи, по древности Кїевской Академїи, уважается больше всѣхъ другихъ языковъ.
  6. десь, гдъ то.