Сторінка:Павловскій А. Грамматика малороссійскаго нарѣчія.pdf/19

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
2


особыхъ знаковъ, изобразить иначе не можно, какъ посредствомъ также совокупно написанныхъ двухъ буквъ ДЖ и ДЗ, естьли оныя будутъ произносимы вдругъ; на пр: ДЖ: джыкгу́нъ, джыкгуне́ць, джкгу́тъ, о́дждже. ДЗ: дзви́нъ, дзыкгарі̀ , дзы̀кглыкъ, дзѣ́нь.

И по большей части произносится какъ Ы. на пр. лыстъ, сы́ній, жы́рный, кны́жка.

Л въ срединѣ и на концѣ рѣченїй оченѣ часто перемѣняется на В; на пр: вовкъ, сказа́въ, повко́вныкъ, молы́вся, ховався.

О въ односложныхъ рѣченїяхъ произносится какъ І, на пр: сімъ, піпъ, бігъ, стілъ; а ближайшїе къ Литвѣ и грубѣйшїе Малороссїяне выговариваютъ оное такъ, какъ У или Ю мѣшая будто съ І, на пр: куіитъ, пуіпъ, буігъ, руідъ, сюіль.

Ф всегда произносится какъ двойная буква ХВ; на пр: Хве́нна, хво́рый, хва́рба, хвы́кга.

Ѣ произносится какъ Россїйское мягкое І. на пр: ні́жный, лі́то, слідъ, тінь, сі́но.

Я въ срединѣ и на концѣ рѣченїй, произносится большею частїю такъ, какъ бы оное состояло изъ двухъ буквъ ЬЯ;