Сторінка:Павло Грабовський. З чужого поля (1895).djvu/46

Північ б'є; спливають хмари;
Тоне місяць в тумані;
Обік скаче хтось до пари, —
Почувається мені!

 

З Баратинського

ЗИМА

Де шепт відрадний
Гайків моїх?
Всох квіт принадний,
Струмок затих.

Садочки голі;
Килимом сніг
Послався долі,
Усюди ліг.

Спинились води,
Закуті в лід;
Змели негоди
Всіх чарів слід.

Хуга завила,
Сумна та зла:
Все небо вкрила
Білява мла.

 

З Плещеєва

I. МАТИ ТА ДИТИНА

Блимає каганчик; посеред кімнати
Пильно припадає до колиски мати,
А знадвору рветься дикий завід бурі,
Стогнуть за віконцем деревця похмурі.
З колиски матуся очей не зривала;
Колишучи, журно пісеньку співала:
«Перестаньте, вітри! Не шуміть, ялини;
Не лякайте нагло сонної дитини;
Не зворушуй, грозо, милого покою;
Розійдись, негодо, хмарою швидкою!