Сторінка:Павло Грабовський. З чужого поля (1895).djvu/9

Або ручицею чітки
Перебирає з палом в зорах,
Чи на вечерні залюбки
З дівоцтвом заспіва на хорах…

Чийого серця не збурить
Принадний вигляд чарівниці;
Чия душа не заболить,
Не спалахне рум'янець в лиці?
Чимало по світу брести
Мені, пустившись свого ганку,
Серед заман, — та не знайти
Над чорнооку кадіксанку!

 

З Томаса Гуда

ПІСНЯ ПРО СОРОЧКУ

Потомилися пальці слабі,
Червоніють отемрені очі, —
Швачка ж голкою вертить в журбі,
На ній лахми якісь нежіночі.
Ший, ший, ший —
Серед бідності, голоду, спраги!
І тремтів її голос смутний —
Про сорочку співав без розваги.

«Поробляй, поробляй, поробляй!
Доки півень не крикне надворі.
Поробляй, поробляй, поробляй,
Доки з неба присвічують зорі.
О, була б кращ, нещаснице, ти
Хоч рабою у турка-деспота.
Де вік жінці душі не спасти,
Коли се християнська робота!

Поробляй, поробляй, поробляй!
Доки колесом світ не заблима;
Поробляй, поробляй, поробляй,
Доки бачиш хоч трохи очима.
Поробляй: стібок, ластівка, зшив;