Сторінка:Панас Мирний. Лихо давнє й сьогочасне. 1920-ті.pdf/78

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

ринї свій огород і дві сотнї гроший, аби тільки вона приберегла його на старість та поховала.

— А тепер же як бути? — спитав ся, як паламар скінчив читати бумагу.

Уперед виступив сам староста.

— Ке сюди бумагу! — сказав він паламареви, взяв у руки, підійшов до печі, що топила ся на той час, і кинув бумагу в огонь. Вона зразу спалахнула й незабаром покрила ся білим попелом.

— Отак бути! — сказав староста. — Дїда Уласа як слїд поховаємо, що від його гроший зостанеть ся — на церкву дамо, щоб поминати його праведну душу, а огород — в обчеське піде…


1897.