Ця сторінка вичитана
ринї свій огород і дві сотнї гроший, аби тільки вона приберегла його на старість та поховала.
— А тепер же як бути? — спитав ся, як паламар скінчив читати бумагу.
Уперед виступив сам староста.
— Ке сюди бумагу! — сказав він паламареви, взяв у руки, підійшов до печі, що топила ся на той час, і кинув бумагу в огонь. Вона зразу спалахнула й незабаром покрила ся білим попелом.
— Отак бути! — сказав староста. — Дїда Уласа як слїд поховаємо, що від його гроший зостанеть ся — на церкву дамо, щоб поминати його праведну душу, а огород — в обчеське піде…
- 1897.