Перейти до вмісту

Сторінка:Панас Мирний. Лихі люде (б.р.).djvu/38

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 36 —

— Ні, немає.

— Ф'ю-ю!…

Мордатий свиснув.

— Тут немає, а, може, дома є?

— Дома є.

— Принеси завтра, я подивлюся, які.

Петрусь не знав, що казати.

— Так при…

Тут саме вчитель увійшов. Усі порснули по своїх місцях. Мордатий мов крізь землю провалився. І коли сів Петрусь, то біля його сидів уже білоголовий і весело дивився своїми зеленими очима на вчителя. В хаті чуть, як і муха пролетить, так стало тихо. Коли-не-коли роздасться луск лави, або глухий поворот кого з школярів.

— Білобров, урок! — сказав учитель.

Школяр із зеленими очима підвівся й почав казати урок. Нешвидко, розтягаючи, читав він його, затинаючись то на тому, то на другому місці. Так підсліпий дяк читає панахиду, хмурячись і розтягаючи слова. Сумно, сонно. Щось стукнуло, мов упало. Роздався сміх.

— Хто то! — грізно скрикнув учитель. Один із школярів підвівся і сказав, що Гудзь заснув і трохи не впав.

— Гудзь! — обізвавсь учитель. — Сюди!

Невеличкий хлопчик із сонними заляка-