Перейти до вмісту

Сторінка:Панас Мирний. Лихі люде (б.р.).djvu/90

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 88 —

рибалками, котрі порались то коло снасти[1], то коло свого вбогого господарства. Ті знімали сухий невід, навішували мокрий, щоб просушувався. Чорний мордатий чоловік, як ведмідь зарослий, ухопив здоровенну кошевку з рибою і з натугою поніс її в курінь.

— Що, Пилипе, не краще тобі? — спитав він болящого.

Ще знайоміше здався той голос Петрові: він десь його чув, тілько не пригадує, де.

— Та все однаково… Чорт його знає, що й робити, як не погірша, — відказав болящий.

Петро никну́в[2] над курінь. Чорний чоловік якраз виходив з дверей. Очі їх стрілися.

— Жук! — скрикнув Петро.

— Петро! — придавив, Жук, і кинулись один одного обнімати, цілувати.

Рибалки дивились і дивувались, що панич так обнімається та цілується з їх чорним товаришем.

— Як це ти? Яким побитом? Не ждано, не гадано! — казав Петро.

— Отак, як бач. Рибу ловимо.

— Братця! — гукнув Петро до своїх. — Мій давній товариш — Жук.

 
  1. рибальчані, розуміється — знаряддя: сітки, вудки, кіски, перемет і т. д.
  2. зазирнув, глипнув