Сторінка:Пантелеймон Куліш. Орися. 1928.pdf/24

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

зикая. І промовив до неї Одисей ласкаве й хитрісне слово: „Змилуйся пані, чи богиня ти, чи смертна! Тебе мені першу прийшлося зустріти після того, як багато я біди переніс та горя. Дванадять днів носили мене страшні морські хвилі та бурхливі буруни. Дай мені одежину яку тай город покажи“.

„Требаж йому помогти, сказала Навзикая, бо всі странники й неімущі від Зевеса“. Дали одежу, дали попоїсти і випить. Одисей викупався, обмився гарненько, одягнув одежу і сів на пісочку. Був гарний як бог. Задивилась на нього царівна і подруженькам сказала: „От якби то мені попавсь такий суджений милий“.

Навзикая поскладала білля, сіла на віз і ласкаво промовила: „Встань гостю! Я тебе запроваджу до господи батька мого. Тільки я попереду поїду, а ти милий гостю, йди за мною. Боюсь я поговору людей язикатих. Стріне хто, тай запитає: „Де цього гостя найшла? Чоловіком їй буде напевне… От найшла собі чоловіка в иншому краю, бо з тих парубків феакійських, що її сватали, раз-у-раз глузувала“.

„Як будемо близько города, зажди в діброві, аж доки ми в дім пан-отця не прибудемо. А тоді йди і розпитуйсь. Дорогу в палати мого батька, царя Алькіноя і хлопчик маленький покаже“.

Ляснула батогом і поїхала.