Цю сторінку схвалено
Ганя. Хто таке каже?
Петро. Пан писар. Бо якась там копальня засипала робітників і вони всі померли. А він про це, каже, довідався з ґазет, ая, та дійся воля Божа.
Ганя. Щож робити? Усі так говорять, то щось в тому мусить бути. Бідний мій, безталанний Івасю. Якже я без тебе житиму?
Петро. Не турбуйся Ганю, пропало, може Михайло буде ще лучший, його всі хвалять… Але знаєш, як ти вийдеш за Михайла, то я боюся, що мене тоді з хати виженуть, тісно вам буде… тому я просив би тебе, Ганю, не проганяйте мене від вас, я в стайни спатиму, а тобі я за це все такої заграю, якої сама захочеш. Добре!
Ганя. (Задумана, наче крізь сон). Добре!
Петро починає грати на сопілці сумну арію, Ганя заслухалась, оперши голову руками. Завіса паде.
