Хата, як у I. дії.
Гриць. Ну, я вже й убрався — час іти на торг, а ти ще там пораєшся.
Катерина. Та-бо й треба щось взяти на торг і продати, щоби було за що купити солі й світла.
Гриць. Ти Ганю ґаздуй тут з Михайлом — ми не будемо баритись, — скоро вернемо.
Ганя (помагає матери до бесаг класти яйця й ярину).
Катерина. Та-бо ти всі яйця порозбиваєш. Так квапишся, якби й рада була нас позбутися.
Ганя. А що мені в місті купите?
Катерина. А що хочеш, щоби тобі купити?
Ганя. Та хиба вже нічого не купуйте, мені нічого не треба.
Катерина. От і говориш, як не своя. Тобі тепер лише жити. Маєш чоловіка, що тебе любить. I ми його любимо, — вдався він тобі і нам.
Гриць. Та-бо ти стара не мішайся до них, тай не конопадься довго, бо сонце вже зійшло, а до міста не близько.
Петро (за сценою). А гуш! фііі… (свище).
Гриць (через вікно). А ти що знова?
Петро (за сценою). Та ось яструб несподівано впав між кури й вхопив тоту чубату (свище, вложивши два пальці в рот).
Катерина. Падоньку мій! найкращу курочку мені вхопив!
Гриць. Нехай на цім станеться.
Петро (входить) А то й вам поганець — утік. Але най но він в другий раз прийде, то я йому вже догоджу. Зроблю пістолєт і убю собаку!
Гриць. Тільки, щобись сам себе не убив.
