Гриць. Та таки так, Іван, їй Богу Іван. Здоров був. Прецінь вернув до нас назад, а то розпустили вже вістку, що ти помер.
Ганя. То пан писар таке видумав.
Гриць. Он що, тепер починає мені ро'зяснюватись в голові. Ми вибрались на ярмарок і в дорозі здогоняє нас економ двірський, що їхав конем у поле до робітників, та оповідає, що наша Ганя втікає з любовником у Америку. Ми остовпіли, вертаємо назад, щоб переконатись, що тут таке сталося?
Петро (вбігає, держачи в руці флящину, яку кладе на столі). А це тобі раз! Пан писар втік зі села, гі-гі-гі!
Всі. А ти звідки таке чув?
Петро. Та в коршмі всі розказують, що він відіслав війтови ключі від канцелярії, тай казав сказати, що за службу дякує.
Іван. Хто під ким яму копає, сам в неї впадає.
Гриць. Та нехай собі йде. Іван також письменний буде у нас писарем.
Всі. Так, таки так! Іван буде в нас писарем.
Михайло. Ну, трактамент вже готовий. Сідайте до стола!
Катерина. А я таки нічого тут не розумію.
Михайло. Нема що розуміти. Я вам потім розкажу, а тепер сідаймо. Зачинайте ви тато.
