Гриць. Та хай вибирає якого молодого, але хай не перебирає довго, бо врешті всі її відцураються і хиба за дурного Петра піде.
Катерина. Пожди но старий, я тобі щось скажу…
Гриць. Ну говори-ж!
Катерина. (Тихо). Мені здається, що вона щось за Михайлом тягне…
Гриць. За котрим?
Катерина. А ось, як його звуть, Петрів.
Гриць. Ага! Ну, він нічого собі хлопяга. Я знаю, старий, добрий господар, то й син повинен бути таким.
Катерина. Вона, зараз прийде, я її поспитаю, а ти вийди тимчасом з хати…
Гриць. Ну й поспитай, та гляди, щоб вже щось путнього з того вийшло. (Відходить).
Катерина Михайло мені подобається. Славний парубок. Треба лише дівці до розуму промовити.
Ганя (входить вбрана святочно). Я вже готова мамо. Можемо йти…
Катерина. Ти готова, але я ще не готова, треба мені одягнутись по люцьки.
Ганя. Одягайтесь хутко мамо, я ще хтіла у читальню перед вечірнею заглянути.
Катерина. Ага, знаю я, там певне Михайло буде?
Ганя. Який Михайло?
Катерина. Ти буцім то не знаєш. Не задавайся, мене ти не здуриш, доню, я вже знаю, що ти із за Михайла другим парубкам гарбузи підносила.
Ганя. Що це ви, мамо, таке говорите. Я Михайла не хочу й на очи бачити.
Катерина. Говори своє, але, як би так він прислав сватів, то рушники зараз подалаб.
Ганя. Най посилає, то підуть з таким гарбузом, як і другі пішли.
Катерина. Не в лиху годину тиб таке сказала. Слухай, дівко, що я ось тобі скажу. Опамятайся, глянь на старого батька, як він гризеться тобою, ще перед часом в могилу зійде через тебе. Перебираєш женихами, траплялись вже три, а ти жадного не хочеш, тепер ще четвертому гарбуза ладиш. Ти не смійся, це не жарт. Ти була тамтої неділі у церкві?
Ганя. Була, а що?
