синови свому на мисли волю, на серце потолю...
Мати Ой дала-ж я волю синови свому не на день, на годину, та вже довгий час година за годиною минає, що мене мій син о пораду не питає, свої думи похмурії ховає.. А мені серце щось недобре віщує, на ранній і вечірнїй зорі спочинку собі нїколи не чує! А в ясні ночи стає менї перед очи (показує у вікно) онтам на зорях із півночи над Київом гей два стовпи огненнії, височеннії встають, вдаряють ся і ломлять ся, як два злосупротивні великани - а розсипають кровавії іскри по всїй Україні! Не даром видить ся менї вже три ночи те зловіще марево на зоряній далечінї...
(Мовчанка).
Мовчан Хто на сьвітї знає, що Бог гадає.
Гулак Горить земля під нами...
Мати Буде горіти темними димами, як налетить орда чорними шляхами на горе Українї! А знаєте, сини мої, мужі громадські, які то посли шлють ся до Вашого гетьмана?.. Вчера бунчук, знамя, булаву принїс тихцем тай уручив зловіщий чауш від невірного султана! А ви що?... Не вже нема кому на Українї обібратись, за віру христіянську одностайне
