Ажь ось передъ нѝмъ хати́на,
Виломаний тинъ;
Отутъ — стежочка въ садочекъ.
А онъ тамъ — въ загинъ.
«Не найду въ гаю дівчи́ни.»
Думавъ вже Денисъ;
«Всі въ коморі, або въ хаті
Спати уляглись,»
И дернувъ козакъ уздечкой,
На̀гаемъ цмокнувъ,
И помчався кінь, якъ куля, —
Къ хатамъ повернувъ.
Місяць зъ хма́ри виглядае
Сумно на поля;
Підъ вікномъ сидитъ сумуе
Дівчина одна.
Козакъ ба́чить чорнобріву,
Горить мовъ огнёмъ
Кінь тихенько въ ліво, въ ліво —
А́жь ось підъ вікномъ,