Сторінка:Петрів А. Економічне розуміннє історії. 1922.pdf/14

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


на великих людях, називають цю (Марксову науку історії) економічним фаталізмом, опираючись на тім, що мовляв, як фаталіст признає, що “все що є природне, і длятого є правдиве і так має бути” — так і Марксова теорія спирається на економічнім розвою, то значить, що все що є мусіло бути, і дальше так має йти по механічним укладам Маркса. Та ця критика є зовсім безпідставна і навіть звернена проти самих критиків. Бож вони самі власне, хоч не вірять в те, що люди можуть робити якунебудь зміну — вірять що божа сила або “ґеніяльні одиниці” архитекти можуть їх робити. Марксова-ж наука історії, хоч що правда, своїм науковим відкриттєм убиває ідею в романтично-маґічну зміну соціяльної системи, і віру в те, що світ може бути перебудований на бажаннє якого утопіста архитекта, то одначе (як ми вже це бачили в висказах Гента), лишає місце для участи людства. Та не тільки лишає, але навіть твердить, що розвій суспільства вповні залежний від самого суспільства. Одиниця не грає тут ніякої великої ролі, хиба тим способом, що вона сама залежна від суспільства. Отже суспільство є головний чинник. Одиниця це тільки випадок. Дальше наука ця доказує, що за причинами розвою і акції суспільства треба шукати в самім суспільстві а не в якій другій силі з поза суспільства — природній чи надприродній. Що більше та наука відкриває способи, як жили люди, а весь другий розвій залежить від змін і поліпшення способів продукції життєвих середників.

Ще один закид мають приклонники телеольоґічного розуміння історії, який після їх твердження є найбільший удар для Марксової науки. А саме, вони кажуть, що Маркс свою наукову теорію, що до ходу історії опер тільки на економічному положенню, але відкинув