Сторінка:Петрів А. Економічне розуміннє історії. 1922.pdf/15

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


всякий вплив ідеї і думки. А тимчасом, вони опираючись на грецьких фільософах — кажуть — що думка попереджає всяку акцію. Чоловік, щоб що небудь зробити, мусів насамперед подумати, як це зробити — так говорять вони дальше. І для того думка є старша від економічного положення — кінчуть вони з утіхою. Та помимо тої їх утіхи, вони й тут не мають занадто міцного ґрунту, на якім моглиб опертися щоби збити Марксову теорію. Бо по перше, Маркс ніколи не твердив, що економічне положеннє само без участи думки і ідеї керувало ходом історії, він тільки твердив, що економічне положеннє є головний чинник, але не цілковитий, як це побачимо низше із слів Енґельса. А подруге, хоч Маркс признає участь думки і ідеї, то рівночасно каже, Що всяка думка чи ідея мусіла мати свій почин в економічному положенню; що те або інше економічне бажання зроджувало думку. Отже Марксова наука не перечить, що чоловік щоб що небудь творити мусів наперед подумати, тільки каже, що нім чоловік подумав що робити він перше мусів мати потребу робити. Тому першої причини його роботи треба шукати в економічному ґрунті. Про значіння ідеї в історії добре пояснення дав італійський економіст Лябріоля: “Ідея каже він — не впала з неба, її витворили дані обставини як і все пише — через акцію певних потреб”. І цего ніхто не може заперечити. Сам Енґельс в творі під наголовком: “Що до матеріялістичного погляду історії” пише так: “Фактор, який в послідній інстанції історії рішає є твореннє і перетворюваннє дійсного життя. Щось більше по зате ніколи ані Маркс ані я не заявив. Одначе коли хто зрозумів цей висказ так, що економічний фактор є цілий фактор, в творенню історії, то він перекрутив нашу заяву і звів до нічого не значучої