Сторінка:Петрів А. Економічне розуміннє історії. 1922.pdf/16

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


абстрактної фрази. Економічне положеннє є основа, та позате всякі другі чинники: політичні форми клясових ріжниць, і їх результат, конституції, лєґальні форми, (також погляди, що до тих ріжниць в людських мозках), політика, фільософічні теорії, реліґійні погляди — все те має свій вплив на розвій історичної боротьби, і в багатьох випадках навіть означає її форму”.

Як бачимо, ніхто не перечить, що ідея мала значіннєм в многих випадках історії а в інших рішала зовсім. Історія переповнена оповіданнями про геройські вчинки одиниць, яких мотивом були ідейні підклади, як в часі мира так і війни. Та є два великі дійсні факти, про які ми висше споминали, а які треба мати все на увазі. Перше, що всі ідейні поняття мають свій початок в теперішних або в будучих соціяльних потребах — отже їх фундамент є економічний; і друге, що зріст і сила думки чи ідеї є обмежена економічним положеннєм. Як каже Фішер:

“Відберіть сучасному цивілізованому чоловікови його інструменти (знаряди якими добувається життє: машинерію, зелізниці і все проче) і дайте йому тільки камяну сокиру його попередників, то побачите, що через другу ґенерацію вся цивілізація зникне з лиця землі, і сам чоловік вернеться до дикого життя, яке істнувало на землі перед тисячами літ”.

Возьміть наприклад реліґію. Вона була інакша за февдальних часів, і інакша тепер підчас істнування капіталізму. Людська думка наче та ростина приймається і росте тільки на відповідному і приятному ґрунті. Який ґрунт така і ростина. Те саме мається із людьми. Професор Селіґмен пише: “Людина є така якою зробили її обставини”. В дійсности воно так є.

В камінній добі не зявлялися Вітній, Вайт,