строгий, що як перелапано жінку в зносинах з другим чоловіком, карано її смертю. На цю тему можна навести тисячів примірів. Та ми думаємо, що й цих вистарчить для тих, що схочуть це зрозуміти. Наведемо ще слова др. Стукенберґа. Він пише так: “Її основний характер (економічної інтерпретації історії) можуть іґнорувати лише іґноранти, або фалшивий спірітуалізм, який самий своє істнованнє опирає на економії”.
Закони, судівництво, конституції, і т. п. інституції — все те залежне від економічного положення. Зміна тих інституцій залежна від змін в економії. Вони ухвалюються в користь кляси, яка в даний момент має економічну перевагу — отже в користь кляси пануючої. Інакші закони і інакша справедливість панували за часів февдальної шляхти. а інакші за часів теперішної буржуазії. Так в своїм часі невільництво було законне і моральне. Церква стояла на його сторожи. Попи греміли з амбон, що так бог дав і так вічно мусить бути. Та воно було лише так довго, як довго в державі правила кляса в якої інтересі було невільництво, то є кляса великої земельної посілости — князі, шляхта і земельні власники. Але коли революція 18-го століття усунула цю клясу від управи держави і на її місце стала пануючою клясою буржуазія, тоді ця кляса невільництво знесла. Для неї воно було непотрібне. Її треба вільного робітника, щоби переходив з місця на місце, щоби завше був під руками, щоби мати з ним до діла лише при роботі, а поза роботою ним не турбуватися. І тому буржуазія зробила так, як для неї вигіднійше, а не з ніяких справедливих мотивів.
Звичайно причиною змін в суспільстві є не те, на
