що люди покладаються і мають за правдиве, але що інше. Вистарчить згадати лише середні віки, коли панував клєрикалізм, що на все суспільне життя клав свою чорну печатку, І коли всюда кипіло від забобонів і пересудів, коли люди вірили що все, що мали доброго творив бог добра, а що зле демон зла. Тоді і гадки в нікого не було, щоб хтось подумав о тім, що економічні обставини є перша причина діяльности людий. Лютер ніколи сам не знав, що реформа була лише економічна револьта проти папської експльоатації. Та й ще нині люди дають себе різати, калічити і убивати на війні, звичайно під ріжними патріотичними гаслами і зовсім не знаючи, що вони бються за торговельні ринки.
Ще про одну дуже важну річ мусимо згадати в сім уступі. А саме про критику кинену в сторону економічної інтерпретації історії приклонниками так званого Дарвінівського погляду на історію. Після того погляду, закон життя є конкуренція і боротьба за істнованнє і нічого більше. Цей погляд, який мильно приписують Дарвінови, основують на його теорії про еволюцію в дуже вузенькім значінню того слова тоді, коли Дарвін сам просив, щоби його вислів: “боротьба за істнованнє” розуміти в широкім значінню. Його приятелі ще гірше його звузили. Приміром Дарвін сам в книжці: “Про походженнє чоловіка” підносить факт, і доказує, як в ріжних звірят боротьба за істнованнє перемінилася в кооперацію для істновання, і як ця зміна вийшла в користь тих ґатунків животин, які потрафили до неї застосуватися. В згаданій книжці Дарвін дослівно каже так: “Ці ґрупи які мають в собі найбільше число згідливих членів, найкраще розцвитуться і виховають найбільше число дітий. Мимо цего ясного вислову
