дені в землі вказують на те, що він колись жив. Богато племен пускалося йти тою дорогою поступу та більшість з них попадали на ній. Тільки не многі йшли дальше і дальше аж досягнули степення цивілізації. Богато більше племен може були-би досягнули того степення, якби вони були полишені в спокою через довший час, потрібний для їх розвою. Та другі більше розвинені племена знайшли їх і винищили або присилували до свого способу життя.
Історія ділить людський поступ на кілька ріжних періодів або епох. Не всі історики роблять цей поділ однаково. Більше загальний і головнійший поділ є такий: племінний комунізм, невільництво, февдалізм і капіталізм.
Цей поділ є конечний для ліпшого зрозуміння історії. Він показує, що головні пограничні стовпи на дорозі поступу були в цілім світі однакові, де тільки жило яке небудь племя людий і поступало в своїм розвою. Цей поступ йшов всюда однаково де тільки жили племена людий. Ніде приміром не було випадку, щоб скорше топили зелізо чим виробляли горшки, або щоби скорше винайшли пальну стрільбу чим лук. Всі племена робили свої винаходи в такім самім порядку одні річи по других хоч не рівночасно і не в однім місци.
Доки чоловік находився в дикому стані, він вратував своє життя тим, що примінявся до природи. Досягнувши цивілізації, чоловік продовжує своє життя поборюючи природу і заставляючи її на службу собі. І все своє суспільне життя — всі свої форми правління, всі свої інституції упорядкує чоловік згідно з тим поконуваннєм природи для вратовання свого життя.
Суспільна історія чоловіка починаєсь історією племінного комунізму про що буде мова в другій книжочці.
