Один пластун одягав на черевики желїза що представляють слїди якої небудь звірини (сї зелїза можна дістати в склепі з пластовими приборами) або черевики підковані цьвяхами з великими головками. Крім того бере зі собою мішочок з кусниками барвного паперу, котрі розкидає ся по місцях, де його хід не лишає виразного слїду, а в кишеню бере шість шишок або крайкових мячиків. На утечу дає ся йому пів години часу, по чім всї вирушають в погоню, кождий уоружений лише в одну шишку або мячик. Коли не знайдуть втїкача, то втїкач виграв, а коли знайдуть, тодї наступає битва. Кождий поцїлений лише раз втїкачем є „убитий“ і не бере дальше в забаві участи, однак втїкача треба поцїлити три рази.
В зимі замість шишок можна уживати снїгових куль.
Судия розвішує по деревах, корчах, парканах, розкидує по земли в відступах 20—30 метрів грубі волїчкові нитки, всїлякої краски. Пластуни кількох гуртків шукають за ними, а знайдені дають своїм провідникам. Кождий пластун що знайде нитку, окликом свого гуртка скликує свій гурток, щоби всї знали куди пе-