Сторінка:Повна збірка веселих віршів Степана Руданського.pdf/101

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено



Може дїдько, або що..”
З-тиха розважає.
Аж знов його жидова
За зайця питає…

 — „Ізчезай же, сатано!”
 Мужик обізвав ся
 І гусаком замахнув,
 Та як розмахав ся,

Та ним об землю гугуп
Посеред дороги!
А сам вуха затулив
Та з міста у ноги!

 
——o——
 
68. Баран.

Набілив Жид мідяків, —
І тілько смеркає,
Все то бідним мужикам
За срібло спускає.

 А сам то він був купець, —
 І торгував мясом,
 То, бувало, що не крав,
 То купував часом.

Але колись у ночи,
Тілько що лїг спати,
Хтось стукає у вікно,
Просить ся до хати.