Сторінка:Повна збірка веселих віршів Степана Руданського.pdf/118
Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
Слухав, слухав бідний Мазур,
Далї тяженько здихнув,
Подивив ся на Єзуса
Й головою похитнув.
„Коли так, — промовив, — Єзу,
Ти судити нас будеш,
То будь певний, сам як палець
Серед раю заживеш!”
——o——
7. Набожний ксьондз.
Вїхав біскуп у село,
Мазура здибає:
А чи в дому тераз ксьондз?
Ласкаво питає. — Нї, не в-дома, каже той, Пішов на хрестини. Ксьондз сусїда якось мав Недавно родини…
Ксьондз ма дзєцї і тен кжцї?
— А що-ж тутай злого?
Той у сього охрестив,
Сей тепер у того! Почув біскуп тай здихнув: Дзецї без малженьства!… Слуґа боскі траві час!… Люд без набоженьства!…
