Сторінка:Повна збірка веселих віршів Степана Руданського.pdf/132
Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
Пши свєтлє ксєнжица… А той бідний слухав, Далї ухватив ся Руками за вуха:
— Нє муф, каже, нє муф,
Нє муф, я цє проше,
Бо ти ужил, серце,
Дябельскіх розкоши. — „То мнє, муй кшєнжуню, Доктор персвадовал, Жебим так сє собє Од очу куровал!”
А законник бідний
Тяжко облизав ся…
Далї: Нє вєж, серце,
Нє вєж! обізвав ся. Ґдиби помоц била З такей авантури, То я бим юш відзял Давно пшез те мури!…
——o——
22. Пшивітанє.
Захтїли брацїшки
Біскупа витати,
Тай кажуть одному
Привіт написати.
