Обдивив ся кругом шляхтич —
Не видно нїкого,
Та живенько де Антонїй,
Припав до сьвятого:
Блаґам цє чловєчку сьвєнти!
Блаґам цє, Антонї!
Подай, серце мнє пєнєндзи
Нєх я купєн конї!
А тут йому з-за сьвятого
Грубий голос чути:
„Нє дам, нє дам для ґалґана,
Нє дам і на бути!”
У мінутї бідний шляхтич
На ноги схопив ся,
Подивив ся на сьвятого,
Близше приступив ся.
Далесь, нє, Антонї сьвєнти,
Каже до сьвєнтеґо:
Тилько нє кпій — єстем шляхцїц,
Нє позвалям теґо!