Сторінка:Повна збірка веселих віршів Степана Руданського.pdf/147

14. Храбрий Лях.

Здибали ся два Ляшки:
Один і хвалив ся,
Як недавно на війнї
З козаками бив ся.
 Юж то, — каже, — длуґо мнє
 Нє запомном вроґі,
 Бо псявяром може сту
 Одромбалем ноґі!
— Цо то ноґі? каже той,
Ґлови ромбаць било!
— „І я хцялем, брацє муй,
Алє ґлуф нє било”.

 

——o——

 

15. Нагорода.

Раз топив ся грубий Лях,
Став репетувати, —
Мужик один і побіг
Пана ратувати.
 За чуприну ухопив,
 З води витягає,
 Пан дякує мужику,
 Гроший добуває.
Аж надходить другий Лях:
Цо то? запитав ся.
— Таж вицьонґнол з води мнє!
Грубий обізвав ся.