Сторінка:Повна збірка веселих віршів Степана Руданського.pdf/148

 — О, відзялем, каже той,
 Відзялем, єдини,
 Як он цєбє, брацє муй,
 Цьонґнол за чуприне!
— За чуприне, чиж то так?
— За чуприне, міли!
— О, пся вяра-ж! крикнув той
Ізі всеї сили:
 Сто нагаюф за то псу!
 І що-ж? — Протягнули,
 І сто йому нагаїв
 За добро креснули.

 

——o——

 

16. Змисний Лях.

Ходить Ляшок по коршмі,
А хочеть ся їсти.
Питаєть ся шинкаря:
„Чи нє маш пєчистей?”
 — Та є, пане! — каже той.
 Питає: „По чому?”
 Той відказує йому,
 Що по золотому.
А чи бендзє хлєб і сос?
— Та-же буде, пане!
— А нє плацом за то юж?
— Та не платять, пане!