Сторінка:Повна збірка веселих віршів Степана Руданського.pdf/159

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
10. Московська ікра.

Сидить Москаль коло лави,
Порох насипає,
Аж підходить стара баба:
„А що то?” питає.
 — „А што-ж? ікра салдатская!”
 Став Москаль брехати.
 „Вєдь с етава у нас, бабка,
 Виходят салдати!”
— „Почекай же, бісів сину!”
Сама собі каже:
„В мене живо ікра ваша
У печі поляже…”
 Тілько лихо Москалину
 З хати відвернуло —
 Баба — порох та до печи!…
 Печи як не було!…
— „Чи-ж не біс”, говорить баба,
„З вражою ікрою!…
І в ікрі ще Москалина,
А смердить Москвою!”

 
——o——
 
11. Варенїкі, варенїкі!

Сидить Москаль на прилавку,
Прищурує очи…
Так і знати, що псявіра
Вареників хоче.