Хоче бідний вареників —
То й нїщо питати!…
Та тілько їх по нашому
Не вміє назвати.
— „Хазяюшка, ґалубушка!”
Став він говорити:
„Сварі-ка мнє вот етаво!”
— „Та чого зварити?”
— „Да ентаво… как, біш, єво
У вас називають?…
Вот… что, знаєш, бєрут тєсто,
Сиром накладают…”
— „Та Бог його сьвятий знає,
Що вам, служба, гоже!…
Тїсто сиром накладають…
То галушки може?”
— „Нє ґалушкі, нє ґалушкі!
Я ґалушкі знаю.
Сварі-ка мнє, ґалубушка…
Всьо, біш, забиваю!
Уж з ґлаз далой, так с памятї!
Вот ентакой бєс-то!…
Да знаєш лї: ентак сир-то,
А на сирє тєсто…”
— „Та Бог його сьвятий знає
І добрії люди!
Сир у тїстї!… хиба, може,
Чи не пиріг буде?”
