„Так і нєт суда на нєт!…
А тапор імєєш?”
— Та сокира десь була!
„А вади наґрєєш?”
— Та нагрію; що-ж з води?
„Нїчаво! паладїм,
Лїш би тапор да вода,
Што нїбудь да сладїм!”
Горить огонь у печі,
Окріп закипає,
Москаль бере у окріп
Сокиру кидає.
„Тєпєр, бабка, єслї-б так
Хоть крупи нємноґо…
Енто било-б знаєш што?
А ну-ка єй-Богу!”
Пійшла баба до сїний,
Пригорщу приносить,
Але Москаль, бісів син,
Сальця єще просить.
Внесла баба і сальця,
А далї до юшки
Підкинула і сама
Соли та петрушки.
І все її на умі
Варена сокира,
А сокиру вже давно
Витягнув псявіра.
