Сторінка:Повна збірка веселих віршів Степана Руданського.pdf/169

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


— „Восєм тисяч такі здьор”,
Кацап відвічає.

 А піп каже: „Калї так,
 Всьо тєбє пращаю:
 Я і сам такіх синов
 С ножа нє спускаю.

А єщо каво-нїбудь
Парой нє зарєзал?”
— „Да, батюшка: мужіков
Сєм такі зарєзал”.

 — „А дєнеґ-то?” — „Нї черта!
 Нїчаво нє далї!”
 — „Нїчаво? так ну їх чорт!
 Как кури прапалї.

А нє помнїш лї єщо
Ґрєха за собою?”
„Помню, батька. Тяжкій ґрєх,
Саґрєшіл з сестрою”.

 — „Ах ти, — каже, — сукін син,
 Матушкі ль нє било?”
 — „Калї матушка в зємлє!”
 — „Нанять тєбє било!”

— „Калї дєнєґ на той раз
Нє била са мною!”
— „Ну, так Бог тєбє прастїт.
Чорт — каже — с табою!