Сторінка:Повна збірка веселих віршів Степана Руданського.pdf/176

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


Чи тим конєм єхал пан,
Же стої на стайнє?
 „Етїм самим, что тєпєр”.
 — Нєх же пан пшебачи!
 Бо тен конь нє то пєнць сет,
 А тисьонц пшескаче!

 
——o——
 
28. Московська справа.

Звісно, призвиска в Ляхів
На „ський”, та на „овський”;
Але Москаль, що діпне,
Верне по московськи.
 Ото колись Москалї
 Перепись складають;
 Питають ся двох Ляшків:
 „Как вас називают?”
Ото й каже один з них:
— Я — Павлїн Ґрушецкі.
— „А я, другий підхопив,
Мариянек Клєцкі!”
 „Піші-ж єво, — каже той:
 Адін — Павєл Ґрушкін,
 А друґой… друґой… друґой…
 Ну! — Мірон Ґалушкін!…”
Ті біднії і кричать:
— Для Боґа! цо хцецє?