Сторінка:Повна збірка веселих віршів Степана Руданського.pdf/179

„Как не снаєш? сам он малий,
Кафтан на ньом расний,
Как нє сварен — кафтан шорний,
А как сварен — красний…
 А што, — каже, — угадаєш?”
 — Та нї, не попаду!
 „Та у нього шийка шльоп-шльоп,
 А перед із заду!…”
— Чи не рака? — „Рака, рака!”
— Бодай же вас, пане!
Найшли-ж ви у наших раків
Нїмецькі кафтани!

 

——o——

 

3. Просї сє.

Розгуляв ся собі Нїмець,
Давай їсти, пити,
Далї слугу закликає,
Свиню каже вбити.
 А свиня лиш поросилась,
 Жаль було творіня,
 Слуга й каже: „Шкода, панє!
 Бо просї сє сьвіня!
Але Нїмець підхопив ся,
Надув ся як рябець:
— Цо то, каже, же сє просї?
Жеби плакал, забіць!

 

——o——