Сторінка:Повна збірка веселих віршів Степана Руданського.pdf/193

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


Знов борода над сьвічкою
Запалахкотїла,
І в мінутї счезла з димом
До самого тїла!…
 Засьміяв ся Запорожець,
 Пійшов собі спати,
 Але хусит сидить бідний
 Тай став розважати:
„Правду воно говорило,
Правду пак казало,
Бо й я з своїм бородою
Розуму не мало!…
 Борода такого мати,
 Так його любити
 І над сьвічком, над тим сьвічком
 До губа спалити!…
Ай, веймір! що Сура скаже?
Що всї люди скажуть?…
О, то дурень старий хусит!
Ще й з руком покажуть…”

 
——o——
 
7. Мошко-асесор.

Чи ісправник, чи асесор,
Чи друга огида —
Забула ся якось шпагу
На коршомцї в Жида…