„Здєсь асесор, нє єврейка!
Пашол вон скатїна,
I нє сьмєй ти безпакоїть
Сваґо ґаспадіна!…”
Схвативсь Москаль, як не було…
У коршму вбігає,
Та що сили нагайкою
Як Жидюгу скрає!
Від одної пан асесор
Десь іздимів з хати!
А Москаль тодї до столу, —
Давай балювати:
Пє вишнївку — губи липнуть,
Щупак надзїваний…
Стеребив все Москалина
Тай поїхав пяний…
Встала Сура — нема Мошка,
Тай собі гадає,
Що десь може, як асесор,
Службу відбуває.
Але якось з гори сїно
Тра було скидати;
Полїз хлопець іскидати —
Намацує пяти.
Зворохнув ся пан асесор.
Хлопець догадав ся:
— „Чи не ви то, пане Мошку?”
З сьміхом запитав ся.