Сторінка:Повна збірка веселих віршів Степана Руданського.pdf/196

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


 „Здєсь асесор, нє єврейка!
 Пашол вон скатїна,
 I нє сьмєй ти безпакоїть
 Сваґо ґаспадіна!…”
Схвативсь Москаль, як не було…
У коршму вбігає,
Та що сили нагайкою
Як Жидюгу скрає!
 Від одної пан асесор
 Десь іздимів з хати!
 А Москаль тодї до столу, —
 Давай балювати:
Пє вишнївку — губи липнуть,
Щупак надзїваний…
Стеребив все Москалина
Тай поїхав пяний…
 Встала Сура — нема Мошка,
 Тай собі гадає,
 Що десь може, як асесор,
 Службу відбуває.
Але якось з гори сїно
Тра було скидати;
Полїз хлопець іскидати —
Намацує пяти.
 Зворохнув ся пан асесор.
 Хлопець догадав ся:
 — „Чи не ви то, пане Мошку?”
 З сьміхом запитав ся.