Сторінка:Повна збірка веселих віршів Степана Руданського.pdf/198

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


Як мене за того шпагу
З голова забулось!”

 
——o——
 
8. Кравець.

Іде кравець темним лїсом —
Аж вовк вибігає…
Збілїв кравець та посинїв,
Живцем помирає.
 І взяв аршин з переляку,
 До вовка цїлить ся,
 Аж тут враз і за корчами
 Бахнула рушниця!

Повалив ся вовк голодний,
І Жид повалив ся,
І від вовка й від рушницї
Памяти лишив ся…
 Прийшли стрільцї, взяли вовка
 Покинули Жида.
 Але щось через годину
 Відійшла огида.

Підійняв ся, ледве живий,
Аршин підіймає,
Оглядає на всї боки,
З дивом промовляє: