І зібрало ся аж десять
Грубих бородатих,
Грубих десять арендарів
Та самих богатих.
І зібрались в Русалиму,
Скриньку гроший взяли,
В проводатарі для себе
Чумака наняли.
Дають йому свою скриньку
І в перед пускають,
А за ним самі поважно
В поход виступають.
Ідуть, сопуть арендарі,
Жаден нї словечка…
Аж ось в ночи забілїла
Перед ними гречка…
„Чи бачите, — чумак каже, —
Як білїє море?”
А Жиди всї: „Вей мір, вей мір!…
Лихо нам та горе!”
— „Яке лихо, — чумак каже:
Підіймайте поли!
Ви пройдете через море,
Нїби через поле!…
Лиш за мною як у око,
А то буде й амінь!…