Сторінка:Повна збірка веселих віршів Степана Руданського.pdf/207

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


В саму прірву, аж до біса
Підете, як камінь!”

Захиталась під ногами
Зарошена гречка…
Ідуть Жиди, аж трясуть ся,
Жаден нї словечка…

Вийшли з гречки арендарі,
Аж і лїс видати.
Ідуть вони аж до лїса,
Стають ночувати.

Поставали Жиди на ніч,
Став один ходити —
Чи де який не згубив ся,
Хоче полїчити…

Ходить, ходить, Жидів лїчить —
Тілько девять має…
А себе самого дурень
То і забуває.

Становить ся сам у лаву,
Другий виступає:
Лїчить, лїчить, не долїчить,
І все девять має…

Всї лїчили, але жаден
Дурень бородатий
Не згадає, не зміркує
Що він сам десятий…