Уставайте-ж, арендарі,
Та молїть ся Богу!
Роса впала, зійшло сонце —
Пора у дорогу!”
Повставали арендарі,
Богу помолились
І снїдати не снїдали,
В дорогу пустились.
Ідуть вони за Іваном
В лихую годину
Через нетрі, через пущі,
Та через тернину.
І де вже їх не носила
Нечистая сила!
А все таки серед лїса
Нічка захопила.
Смерклось добре. Стало темно.
Треба ночувати.
„А що мої арендарі,
Де будете спати?”
— „Іваночку, голубчику!
Кажуть Жиди грубі, —
Сеї нічки ночувати
Хочемо на дубі”.
І полїзли аредарі
На верх дуба спати,
