Сторінка:Повна збірка веселих віршів Степана Руданського.pdf/211

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


Ще й говорять чумакови
Гиляки обтяти

А чумак обтяв гиляки,
Ще й капця одному,
Узяв собі скриньку з грішми
Тай пішов до дому…

Зійшло сонце по-над лїсом —
Жиди не злїзають,
Як ворони на гиляках,
Чумака чекають.

Просидїли до полудня
Все Івана ждали,
Але його нема й духу,
Поминай як звали!…

Починають арендарі
Самі міркувати,
Як їм грубим арендарям
З дуба позлїзати.

Присудили, щоби Лейба
За гиля вчепив ся,
Щоби Лейбі грубий Мошко
За ноги вхопив ся;

Щоб за Мошка взяв ся Гершко,
Щоб за Гершка Хаїм…
„Як вчепим ся, — кажуть,-— разом,
То всї позлїзаєм…”