Сторінка:Повна збірка веселих віршів Степана Руданського.pdf/220

— „А! вус зуґт ер? Я-ж вам дам,
Жиди препогані!”
І нагайом аж до пят
Списав Базилянів.

 

——o——

 

20. Невинний Мошко.

„Куди, Мошку, так ідеш?”
— „На війну виходжу!”
„А чого-ж то пізно так?”
— „Ще два-три положу!”

„А як тебе часом хто
Схоче положити?”
— „А кому-ж я винен що?
За що мене бити?”

 

——o——

 

21. Три питаня.

Сидить собі жиденятко,
Головкою має;
Коло нього сидить рабін
Тай його питає:

Рабін.

Чого півень, як співає,

Очи закриває?

Мошко.

Того певне, що на память

Свою пісню знає.