Сторінка:Повна збірка веселих віршів Степана Руданського.pdf/229

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
29. Пан Чехович.

Лежить дїдич у дворі,
Нема що робити —
Закликає Жидюка,
Давай з нього кпити.

Покепкував, кілько хтїв,
В волю насьміяв ся,
В волю бідного Жидка
За пейси намняв ся.

Ще й на тому не кінець,
Не хоче пускати
І ще каже в його честь
Пісню заспівати.

А той дїдич якось так
Пан Чехович звав ся.
Хитрив Жидок, мудрував,
Тай домудрував ся.

І край столу дїдич став,
Живіт гарбузою…
Край порога йому Жид
Заспівав козою:

Пан вельможни Чехович!
Жона єґо Чехович!
Джецї єґо Чеховічи,
Бо он сам єст Чехович!

 
——o——